Зимова пісня

Зимова пісня

Рік розпочався. Сумно сіяв дощ.
Похмурим було все, сіяла мжичка.
Без настрою, зажурена зима
Наділа кожушок та рукавички.

Чарівний пензель, фарби принесла;
З наснагою трудилась до світанку.
Дерева вибілила, шовк сплела.
Накрила ним шляхи, садиби, ґанки.

М’який, пухнастенький, найперший сніг
Довкола притрусив стріхи, паркани.
Вночі тихесенько на хати ліг,
Причепуривши шпарко, шибки й рами.

А рано-вранці плакала зима.
Краплинки-сльози капали із даху.
Вона не зрозуміла і сама:
Забула за мороз і дала маху!

Лилися зверху гомінкі струмки,
Бо сонечко топило сніг щосили.
Веселий вітер дунув залюбки:
З височини сніжинки полетіли.

В таночку білих хутко закружляв…
Однаково, спустилися додолу.
Надовго кожен з нас запам’ятав,
Митця-вітриська танцювальну школу.

Пухнасті кульки мчали до землі.
Повітря стало чистим, дивно-білим.
І сипались пушиночки малі,
Калюжі застеляючи невміло.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *